Дистанційне навчання – це тема, яка викликає безліч думок, емоцій і дискусій. Я не можу дати вам однозначну відповідь, бо освіта – це не математика, де 2+2 завжди дорівнює 4. Але я можу поділитися своїм поглядом, викликами і можливостями, які відкриває цей формат.
Що воно таке і чому про нього всі говорять?
Дистанційне навчання – це коли освіта відбувається не в класі, а через технології. Онлайн-лекції, інтерактивні завдання, відеоуроки, чати з викладачами та одногрупниками – усе це складові цього процесу. Але давайте чесно, дистанційка не почалася вчора. Ще на початку XX століття існували заочні курси через пошту, а сьогодні технології просто підняли цей формат на новий рівень.
Пандемія COVID-19 зробила дистанційне навчання не просто модним, а критично необхідним. За даними ЮНЕСКО, у 2020 році через карантини понад 1,5 мільярда студентів у 190 країнах зіткнулися з необхідністю вчитися онлайн. Це перевернуло систему освіти з ніг на голову, і хоча багато хто вже повернувся до аудиторій, дистанційка залишилася з нами назавжди.
Чи ефективне дистанційне навчання?
Ось тут думки розходяться. З одного боку, дистанційне навчання дає свободу. Я можу слухати лекцію, лежачи на дивані, ставити відео на паузу, якщо щось не зрозумів, а якщо викладач нецікавий – шукати альтернативні матеріали. Є гнучкість, доступ до курсів зі всього світу, можливість навчатися у топових викладачів без переїзду в іншу країну. За статистикою Coursera, 87% студентів вважають онлайн-курси ефективними для набуття нових навичок.
З іншого боку, є самодисципліна. А точніше, її відсутність у багатьох. Дистанційне навчання ставить перед людиною запитання: чи можу я бути відповідальним за свій розвиток? Адже коли немає викладача, який дивиться тобі в очі, немає напарника, який запитує: «Ну що, зробив домашку?», немає навіть дорогу в університет, яка налаштовує мозок на навчання – мотивація швидко згасає. За дослідженням Гарвардської школи бізнесу, лише 3-5% студентів повністю завершують безкоштовні онлайн-курси.
Що кажуть викладачі?
Я знаю викладачів, які адаптувалися до онлайну швидше, ніж деякі молоді студенти. Вони проводять інтерактивні заняття, залучають гейміфікацію, використовують кейс-методи. А є й ті, хто просто читає лекцію у Zoom, як у старих добрих 90-х. Це питання не технологій, а підходу.
До речі, технологічні рішення, як-от штучний інтелект, вже допомагають викладачам аналізувати прогрес студентів, адаптувати матеріали під їхні потреби. І, можливо, саме дистанційне навчання дасть змогу персоналізувати освіту, а не змушувати всіх вчитися однаково.
Соціальний аспект: а що з комунікацією?
Є аргумент, що дистанційне навчання віддаляє людей. В аудиторії ми не просто вчимося – ми соціалізуємося. У Zoom немає випадкових розмов у коридорі, немає відчуття спільноти, немає «живої» енергії групи.
Але є й інший бік. Онлайн відкриває двері для тих, хто через обставини не міг навчатися офлайн – людей із віддалених регіонів, людей з інвалідністю, тих, хто працює і не може кинути роботу заради освіти. Це величезний плюс.
Дистанційне навчання в компаніях
Якщо ти думаєш, що дистанційка – це лише про студентів, то мушу тебе зупинити. Навчання – це дуже про дорослих. І якщо ти працюєш (чи плануєш працювати) у сучасній компанії, рано чи пізно ти зіштовхнешся з корпоративним онлайн-навчанням.